
Декарбонізація морського транспорту: ключова роль портової інфраструктури
Декарбонізація морського транспорту та роль портів
Як порти забезпечують декарбонізацію морського транспорту: формули CO2, інженерні рішення та стандарти
Морський транспорт відповідає за ~3% глобальних викидів CO2. Згідно зі стратегією IMO (International Maritime Organization), мета полягає у досягненні Net Zero до 2050 року. Порти в цій екосистемі перетворюються з простих транспортних вузлів на енергетичні хаби.
Розширені методики розрахунку викидів
Окрім базового розрахунку викидів палива, для оцінки ефективності порту та судна використовується показник EEOI (Energy Efficiency Operational Indicator):

де:
FC_j — споживання палива типу j;
C_{Fj} — коефіцієнт перерахунку палива в CO2;
m_{cargo} — маса перевезеного вантажу (т) або кількість контейнерів (TEU);
D — відстань у морських милях.
Примітка для інженерів: Для суден у порту критичним є показник викидів під час стоянки (Auxiliary Engines). Впровадження систем OPS (Onshore Power Supply) дозволяє практично обнулити ці викиди в межах портової акваторії.
Ключові інженерні рішення для «Зеленого порту»
Для реалізації декарбонізації порт повинен модернізувати інфраструктуру за наступними напрямками:
А. Електрифікація та OPS (Cold Ironing)
Використання берегового живлення потребує встановлення потужних трансформаторних підстанцій та частотних перетворювачів (оскільки судна можуть мати сітку 50 Гц або 60 Гц).
Стандарт: IEC/IEEE 80005.
Ефект: Зменшення викидів NO_x та твердих часток на 95%.
Б. Воднева та аміачна інфраструктура
Порти стають місцями бункерування альтернативними видами палива. Це потребує:
Кріогенних систем зберігання (для скрапленого водню).
Систем уловлювання та зберігання вуглецю (CCS).
В. Інтелектуальне управління енергією (Smart Grid)
Впровадження систем енергоменеджменту згідно з ISO 50001, що є профільною компетенцією фахівців ЦПДвЕ. Це включає:
Використання ВДЕ (сонячні та вітрові станції на території порту).
Системи рекуперації енергії портових кранів (STS, RTG).
Цифрова трансформація: Just-in-Time (JIT)
Оптимізація часу підходу судна до причалу дозволяє уникнути очікування на рейді.
Результат: Зниження витрат палива на переході на 15–23%.
Інструмент: Цифрові двійники (Digital Twins) портових терміналів.
Міжнародні рамки та регулювання
IMO 2023 Strategy: Нові вимоги до індексу енергоефективності існуючих суден (EEXI) та індикатора інтенсивності вуглецю (CII).
EU ETS (Emission Trading System): З 2024 року судноплавство включено до європейської системи торгівлі квотами на викиди.
Green Corridors: Створення маршрутів між екологічними портами (наприклад, Роттердам — Сінгапур).
Освіта та наука: Миколаївський вектор
Підготовка кадрів для впровадження цих рішень в Україні здійснюється в НУК імені адмірала Макарова.
Програма «Інженерія енергетичних систем» (спеціалізація «Теплоенергетика») готує магістрів, здатних проектувати:
Сучасні когенераційні установки.
Системи утилізації тепла на суднах та в портах.
Екологічно безпечні паливні системи.
Декарбонізація — це не лише екологічна вимога, а й економічна необхідність. Завдяки експертизі організацій як ЦЕНТР ПРИКЛАДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ЕНЕРГЕТИЦІ, українські порти, зокрема Миколаївського регіону, мають потенціал стати лідерами «зеленого» переходу після відновлення стабільної навігації. ОПП "Енергетичний менеджмент"



